Громадський радник не має правової освіти, не вирішує складних юридичних питань, не надає консультацій, не представляє інтереси клієнтів в судах та не замінює фахового юриста, який навчався для цього роками.

Проте, громадський радник розуміє правові проблеми і знає куди перенаправити. Він або вона може порадити алгоритм дії в тому чи іншому питанні, знає, що таке «медіація» або «дискримінація», розбирається в роботі органів місцевого самоврядування, вміє «прочитати» фінансовий документ або написати звернення.

Громадський радник це той, хто знає як працює система правосуддя, які існують провайдери правової допомоги й розуміє до якої інституції необхідно звернутись людям, щоб найшвидше й найякісніше отримати професійну правову послугу, яка вирішить їхнє питання чи проблему.

До громадських радників звертаються за порадою та допомогою не лише окремі громадяни, але й представники місцевої влади, яким потрібні підказки у процесах реформування, децентралізації, комунікації тощо. Громадські радники можуть ініціювати та реалізовувати позитивні зміни в своїх містах та селах, отримати підтримку від держави та громади.

У переважній більшості країн громадські радники не отримують грошової винагороди за свою діяльність, але набувають авторитету та популярності у своїй громаді, просувають позитивні зміни в ній, адже володіють знаннями, є джерелом достовірної інформації та дієвих контактів, здатні пояснити можливі наслідки дій людини, спираючись на отриману систему знань та широкий світогляд.