Меню


Розсилка новин

Головна Архів новин

32511 січня в далекому 1989 році привітно відчинила свої двері перед учнями нашої територіальної громади нова будівля Воронізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. П. О. Куліша.

Випускники цього навчального року не забули про це:

Рідна школо! Зустрічаєш ласкаво й привітно свою дітвору. Хвилюєшся за своїх вихованців і радієш разом із ними. А учні із вдячністю споглядають на свою школу. І ще більше радіють, коли у школі свято.

Все найголовніше в житті людини починається зі школи. Яким ти будеш в шкільні роки, таким станеш і в дорослому житті. Для НАС школа – це другий дім. Саме тут ми спілкуємося, навчаємося та дорослішаємо. Недарма, кажуть, що шкільні роки – це найкращий час у житті.

У школі формується характер, складається наше ставлення до світу, тут нас вчать не тільки шкільним предметам, а й бути ЛЮДИНОЮ. Чим більше людина вчиться, тим більше розуміє себе, близьких людей та навколишнє середовище.

Школа це не просто будівля. Це світ в якому ми живемо, це місце, що стало рідним, своїм. Усвідомлюючи важливість освітнього процесу, не можна не бути вдячним школі і не називати її другою рідною домівкою.

Також, не можливо не відзначити вчителів, які є серцем нашої школи. У нашому житті вони відграють важливу роль, як, і ми в їхньому. Учителі намагаються вкласти в нас знання та все найкраще, що в них є. Підготувати нас до складного, але такого цікавого дорослого життя.

Прийми ж вітання, школо! Зустрічай і проводжай юнь свою. Вболівай за їх невдачі, радій їх успіхам і життєвим злетам.

На перехресті семи доріг, семи вітрів,

Часів минулих, прожитих років,

Є місце, де в усьому незабутнє:

Країна, що народжує майбутнє.

В ній перше слово і вітання,

В ній завжди зустріч і прощання,

Це оберіг дитинства,

Що ніколи не згаса,

У ньому нашого життя невичерпна душа!

З великою вдячністю і гордістю твої учні, 11 клас


* Якщо Ви помітили помилку, виділіть її в тексті та натисніть [Ctrl] + [Enter].
Система Orphus

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити



Designed by Dmitry Krolevetsky