У нашій громаді попрощалися з військовослужбовцем Віктором Пінчуком.

Віктор Пінчук народився 2 травня 1976 року в селищі Вороніж Шосткинського району. Закінчив місцеву загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені П. Куліша, професійну освіту отримав на базі Воронізького профтехучилища за напрямком «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва».

Строкову службу проходив у Білій Церкві та Бахмачі. Повернувшись додому, чоловік працював на цукровому заводі, а потім – у сфері будівництва в різних містах України. Віктор був будівельником за професією та за покликанням. Вдома все було зроблено його руками, допомагав з ремонтом родичам і друзям.

Врівноваженість, працелюбність, доброзичливість, наполегливість – за ці безцінні риси характеру Віктора Пінчука поважали та любили. Він завжди намагався допомогти, не боявся важкої роботи та відповідальності. У злагоді та взаємоповазі прожив у шлюбі з дружиною Тетяною багато років, виховав трьох дітей. Допомагав стареньким батькам, обожнював свого онука та онучку і з нетерпінням чекав на зустріч з ними…

Віктор Миколайович був мобілізований до лав ЗСУ у грудні 2022 року. На фронті виконував обов’язки гранатометника. В перші місяці повномасштабного російського вторгнення боронив рідну Сумщину, пізніше воював у багатьох «гарячих точках» Донеччини та Луганщини. Доля подарувала родині Пінчуків дві нагоди побачитися з коханим чоловіком, батьком, братом, дідусем, коли наш земляк приходив у відпустку.

Востаннє родичі спілкувалися з ним по мобільному зв’язку за день до загибелі. Віктор Миколайович вирушив на чергове бойове завдання. Машина наших захисників потрапила під масований ворожий обстріл…

Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!