Родина…

Слово родина для багатьох з нас щось рідне, тепле, домашнє…

У родині починається наше життя. Тут наша підтримка і любов. Тут всі розуміють один одного і завжди допомагають.

У люблячій родині цінують та поважають батьків, чоловік та дружина бережно відносяться до своїх стосунків. Діти беруть приклад зі своїх батьків.

Саме така родина проживає у нашому селищі Вороніж. Це родина Нечвоглод.

Історія їхнього знайомства почалась в далекому 2002 році. Закінчивши школу, Олександр поїхав працювати в столицю. Ольга, яка народилась під Києвом, також там працювала. Зустрівшись поглядами, молоді люди зрозуміли, що це справжнє кохання. Відтоді вони більше не розлучаються.

В 2003 році офіційно стали чоловіком та дружиною.

В 2006 – повернулись на малу батьківщину чоловіка, придбали великий та гарний будинок, про який так мріяли.

Батько Олександр має «золоті» руки. Всі мешканці його знають і неодноразово звертались до нього за допомогою. Він ніколи нікому не відмовляє. Олександр - митець, який працює з деревом , створює дерев'яні вироби, які покращують наше життя, та роблять його комфортнішим.

Його кохана дружина Ольга справжня господиня. Працьовита, щира, добра. Її завзяття вистачає не тільки для виховання діточок. Городина цієї жінки – це «музей». Дві теплиці, рівнесенькі рядочки, овочі та ягоди на будь-який смак. А от, якщо ти спробуєш її закрутки, то обов’язково прийдеш до неї за рецептом.

Народивши трьох дівчаток: Вероніку, Домініку та Злату, родина мріяла про хлопчика. І доля їм подарувала Макарчика.

Вероніка зараз навчається у Київському столичному університеті ім. Бориса Грінченка.

Домініка і Злата, окрім Воронізької ЗОШ, відвідують музичну школу (клас фортепіано). Наприкінці квітня на Міжнародному конкурсі мистецтв «Кращі з кращих» Домініка стала лауреаткою ІІІ ступеня.

Макар відвідує ДНЗ «Чебурашка».

У сім’ї Нечвоглод панує мир та злагода. Вони поважають один одного, підтримують.

Ця родина - приклад, ця родина - гордість.