23 грудня Шосткинщина провела в останню путь нашого земляка Алексійчука Євгенія Олександровича.

Євгеній Алексійчук народився 25 квітня 2001 року в місті Шостка. Закінчив Воронізьку загальноосвітню школу ім. П.О. Куліша, в дитинстві та юності захоплювався спортом. З малих років Євгеній прагнув стати військовим, тому після здобуття середньої освіти вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища. Юнак любив і поважав свою родину, цінував своїх батьків і був прикладом для молодших братів.

Він мріяв створити міцну та велику сім’ю з коханою дівчиною, мати донечку та великий, затишний дім… Але на першому місці в житті Євгенія завжди були вірність Батьківщині та військовий обов’язок.

До повномасштабного вторгнення росіян він боронив незалежність України в зоні ООС. Улюбленим виразом при спілкуванні з родиною була фраза: «Прорвемся, мамо, обов’язково!». Бойові побратими стали для нього важливою частиною життя, його фронтової сім’єю. Здібному та працьовитому юнаку пропонували продовжити своє військове навчання, але він обрав бойове братерство.

За блискучі досягнення був відзначений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест», почесними грамотами.

24 лютого 2022 року чоловік зустрів на військовій службі, за цей час побував на найгарячіших ділянках фронту.

16 грудня цього року навідник танкового взводу танкового батальйону Алексійчук Євгеній Олександрович помер від отриманих поранень у військовому госпіталі. До останніх хвилин життя він залишився вірним рідній Україні та військовій присязі, залишився Людиною честі…