Державний ботанічний заказник місцевого значення «ВОРОНІЗЬКИЙ»

ПАСПОРТ

Категорія. Державний ботанічний заказник місцевого значення

Назва. Воронізький

Місцезнаходження. Воронізьке лісництво, кв.5-12

Площа. 340 га

Коли і яким рішенням прийнято. Рішенням Сумського облвиконкому від 03.12.1980р .№70

Кому підпорядковується. Міністерство екології та природних ресурсів України Державне управління екології та природних ресурсів у сумській області Районна екологічна інспекція Шосткинського району

Передано під охоронне зобов'язання. 18 вересня 1986 року

Неподалік від залізничної станції Терещенська, біля селища Вороніж Шосткинського району, знаходиться ботанічний заказник місцевого значення "Воронізький". Тут на терасі річки Осоти (притоки Десни), у її вер¬хів'ї утворились різноманітні лісові угру¬повання з переважанням в деревостані сосни та дубу, які і охороняються в заказнику.

В них перший ярус деревостану формують сосни. Другий ярус утворюють клен гостролистий, місцями липа, дуб, береза, по зниженнях - в'яз. В під¬ліску можна зустріти ліщину, бруслину боро¬давчасту, крушину ламку, бузину чорну, але найбільше тут малини. Характерною рисою заказника є значне поширення папоротей, шо пов'язано із значною зволоженістю грунту. Папороті утворюють неповторної краси зарос¬ті. Насамперед це щитник чоловічий, який пе¬реважає, значну домішку утворюють щитник шартрський, безшитник жіночий та орляк звичайний. Трапляються в масиві і ділянки, де в трав'яному покриві пе¬реважає барвінок малий.

Збільшують різноманітність лісової рос¬линності заказника на підвищеннях, невеликі ділянки дубових лісів . Це світлі, майже без підліску, ліси, в яких збереглися старі дуби ви¬сотою до 25 м. Тут, серед злакового покриву з мітлиці тонкої, зростають буквиця лікарська, чина чорна, серпій фарбувальний, наперстянка великоквіткова, а навесні рясно цвіте первоц¬віт весняний.

Є в заказнику і болото, яке розмішується у притерасній частині заплави р.Осоти. Тут є смуги вільшняків і зарості верби попелястої з осокою гострою. На більш обводнених ділян¬ках переважають угруповання рогозу широко¬листого із значною домішкою осоки омської. Зустрічаються: вербозілля звичайне, частуха подорожникова, півники болотні, вовче тіло болотне та ряд інших болотних видів. Досить поширеною є північний вид - цикута отруйна.

Фауна заказника багата і містить ряд рід¬кісних видів, чому сприяє досить велика пло¬ща заказника та різноманіття лісових і заплав¬них біотопів Осоти. Особливо цінними є квар¬тали, більш віддалені від смт. Вороніж, які за¬знають меньшого антропогенного наванта¬ження.

З копитних тут трапляються лось, євро¬пейська козуля та кабан. З хижаків звичайною є лисиця, в заплавній частині - єнотовидний собака, періодично заходять вовки. Куницеві представлені лісовою куницею, чорним тхо¬ром, ласкою та горностаєм. Видра заходить в зимовий період по руслу Осоти. В старих тор¬фових кар'єрах мешкає ондатра та зустрічаєть¬ся бобер. Щільність білки дуже зменшилась останнім часом внаслідок хижацтва лісової ку¬ниці. Численні у заказнику мишовидні гризу¬ни, звичайний їжак, бурозубки. Зустрічаються соні (вовчки).

Серед птахів переважають дрібні горобині дендрофільного комплексу (синиці, дрозди, повзики, в'юркові тощо). З рідкісних - куликі вальдшнеп. Рідкісні бореальні ви¬ди представлені голубом-синяком та жовною, південна межа ареалу яких проходить через лісостепові райони Сумщини. Досить звичайним видом є дрімлюга. Серед нічних хижаків у за¬казнику мешкає вухата сова.

3 плазунів у заказнику нечисленним видом є вуж та рідко зустрічаються звичай¬на гадюка і мідянка. Земноводні представлені гостромордою жабою. В кар'єрах та руслі мешкають озерна та ставкова жаби.Серед видівхребетних тварин, три занесені до ЧервоноїКниги України. Це видра, горнос¬тай та мідянка.

З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ЗАКАЗНИКА

Місцеве населення Воронежа називає цей ліс «Дубиною».він завжди слугував людям за місце відпочинку. Сюди приходили на свята цілими родинами. Тут у 1905-1907 роках проходили таємні збори місцевих революціонерів – підпільників. У роки війни – знаходили притулок народні месники. Любили цей ліс, як кажуть, « і птах, і звір».

Також Дубина була водозахисним щитом річки Осота. Це є природний парк. Ось як описував його місцевий краєзнавець П.Чайка у своїх спогадах: «У кінці 40-х років мене призначили директором Місіковської школи. Від мого дому до школи було кілометрів чотири. Дорога йшла через Дубину. Цей ліс я любив в усі пори року. Восени він був різнокольоровий, особливо клени, яких тут багато. Взимку я ходив сюди на полювання і моя родина часто мала змогу поїсти зайчатину. Весною ліс наповнювався великим гомоном птахів і п'янким запахом медунки. Влітку тут було тихо, затишно і прохолодно, навіть у сильну спеку...»

У 1978 році була намічена суцільна рубка лісу і тоді люди встали на захист свого улюбленого місця відпочинку. Ініціаторами були краєзнавці П.Чайка та М.Андрєєв. більше десятка листів було відправлено в різні інстанції. Проходили зустрічі з керівниками району та області. І справедливість відстояли. Рішенням Сумської обласної Ради народних депутатів від 3 грудня 1980 року за №704 лісовий масив «Дубина» отримав статус Державного ботанічного заказника місцевого значення.

Так було врятовано гарний куточок рідної природи, а разом з лісом і річку Осоту, що через нього тече. Тож шумлять ці дерева й досі, радуючи погляд і захищаючи землю.